Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!
Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!
Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!
То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!
Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.
Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.
Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!
Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.
Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!
Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...
Ай, что за шугняк, друзья? Всем привет, это ваш наркоман-рэпер, вот такой башатумнай расскажу вам историю, как я купил закладки и сбежал из дебильного военного училища! Белый порошок, никто не ищет, да?
Давайте начнем с начала, друзья. Так случилось, что мне не дали покоя эти душные стены и строгие правила военки. И как только я услышал про закладки, которые можно купить, чтобы стимульнуться, я сразу решил, что это мой шанс на свободу! Ведь мерч с символикой военной формы на меня давно уже надоел. Нужно было действовать быстро, но осторожно, чтобы не залететь!
Нашел я одного чувака, у которого дилерами были шишки марихуаны. Он показал мне свой ассортимент, и мне заразило! Я зачем-то предложил ему обменяться на мой мерч с символикой военного училища. Видимо, его тоже заклинило, и мы договорились. Так я достал свои закладки, а он мне отдал башатумнай. Я уже представлял, как забабахаюсь и дальше буду жить вне этой братвы!
Но самое интересное только началось, друзья. Я собирался сбежать, а перед этим мне нужно было убедиться, что никто не поймает меня с этим запретным товаром. Я спрятал всю эту зелень в свои нижнее белье, чтобы никого не вызвать подозрений. Сам понимаешь, такой штурманевт наркотиков и носит шишки между ногами, ахаха, да вы понимаете эту ситуацию! Уже тут-то я и подозреваю, что мне придется пройти через немалое испытание, чтобы выбраться из этого драчливого военного училища.
Слушайте, господа командиры! Я подскользнулся на случайно разбросанных во дворе пачках передышек, но главное, что шугняк не высыпался! Быстро поднявшись, я прямиком побежал в мою комнату, где нашел своего подельника по наркотикам - Стаса. Он был разорван между страхом и желанием вместе со мной сбежать, ради свободы и шишек марихуаны. Я успокоил его и начал планировать наше большое приключение. Открывая ночью окно, мы спустились по веревке, сделанной из простыней, и оказались на свободе, но только по-настоящему опасное препятствие только началось!
Мы пробрались к выходу, стараясь избегать патрулей и прочих нерадивых охранников. Смотришь, а они ходят там, задорные солдатики, а сами с толку сходили, что у них прокрался офицер наркоман, готовый раздать шишки марихуаны! Осталось только найти способ добраться до цивилизации и скрыться от преследования.
Тут, на свободе, мой шугняк стал еще сильнее, ведь передоз может нас догнать в любую секунду. Мы бросились вперед, словно птицы-гады, готовые на все ради своей корочки стимулки, понимаешь?
Несколько дней мы скитались по грязным улочкам, живя на самых дешевых обедах и ночевках в скверах. Наконец-то нашли более-менее пригодное место, где могли предать своим удовольствиям без особой опасности быть пойманными. Мы забабахались, как положено, и стали распланировывать свои действия на будущее. Как я хотел урвать свой кусочек славы!
Но я понимал, что этот путь нелегкий и опасный, и нельзя опустить бдительность. Шугняк может быть не только в наркотиках, но и в жизни, которая все время ставит перед нами новые препятствия. И я решил, что нужно использовать свои таланты в музыке, чтобы не только получать стимул от наркотиков, но и от жизни, по-настоящему ощущая свободу и радость от каждого выдохнутого слова.
Так вот, друзья. Вот так я купил закладки, белый порошок, и сбежал из этой дебильной военки. Готов пробиться сквозь все преграды и рассказать вам еще много историй из моей жизни на грани амброзии и предательства. Не забудьте, наркотики - это лишь одна сторона моей истории, и я хочу открывать вам новые грани своего искусства и смело идти вперед!